Контраст contrast
Шрифт Очистити
Сховати налаштування
 
02.10.2014

Загиблі беркутівці – жертви змови колег і командирів?

«ВЗ» дослідив «таємниці слідства» щодо загадкового вибуху на базі львівського спецзагону міліції «Беркут»
 
Одна з головних вимог, яку народ висунув новій владі, – об’єктивне розслідування справ, що стосуються дій міліцейських підрозділів під час Революції гідності. Найбільше претензій у людей до загонів спецпризначення міліції “Беркут”, які зарекомендували себе як найвідданіші захисники режиму Януковича.
 
Одна зі справ, що хвилює громадськість, – загадковий вибух на базі львівського “Беркута”, який пролунав 20 лютого цього року. Тоді загинули двоє бійців спецпідрозділу - міліціонер автороти Роман Кизик і міліціонер-водій Назар Мирка. У загибелі правоохоронців міліцейське керівництво звинувачувало активістів Майдану. Та згодом почало з’являтися все більше свідчень про те, що беркутівці стали жертвами провокації, спланованої їхнім керівництвом.
Щоб зрозуміти, чому справа про вибух на базі міліцейського спецпід­розділу набула такого резонансу, слід пригадати події, які тоді розгорталися в Україні. У Києві набирало обертів протистояння народу з охоронцями режиму Януковича. Активну участь у цьому брали й відряджені до столиці бійці львівського “Беркута”. У Львові тим часом під час так званої Ночі гніву спалили всі райвідділи міліції та винесли з них вогнепальну зброю. Єдиним бойовим підрозділом, на який міг спиратися режим, залишилися кількадесят бійців львівського “Беркута”. Проте база спецзагону перебувала в облозі активістів місцевого Майдану. І раптом пролунав вибух...
 
Хронологія подій
 
Старший слідчий прокуратури Львівської області Володимир Домбровський розповів про події того трагічного вечора, які, опитуючи свідків, намагалася дослідити прокуратура. 20 лютого чи не всі бійці “Беркута”, які залишалися у Львові, перебували на своїй базі, що на вулиці Тролейбусній, в оточенні активістів. На другому поверсі приміщення бази розташовані коридор, спортзал, кімната для відпочинку, чергова частина та кімната для зберігання зброї (зброярня). Пройти до зброярні повз чергову частину було неможливо. Отож доступ до зброї мали лише чергові міліціонери та командири загону.
 
Того вечора, розповідали колишні беркутівці слідчим, близько 18-ї години вони зібралися біля чергової частини, щоб вирішити, що робити далі. Буцімто за погодження з керівництвом міліції загін вирішив перейти на бік повстання. Отож планували о 20-й годині вийти на львівський Майдан і скласти присягу на вірність народу Украї­ни. Розглядалася й можливість штурму бази активістами. У такому випадку, вирішили беркутівці, вони мають забарикадуватися в єдиному надійному місці – у зброярні.
 
Щоб перевірити, що робиться в зброярні, переконували слідчих правоохоронці, в кімнату зі зброєю увійшов один із заступників командира загону (сам командир перебував у Києві). Світло в кімнаті вмикалося мотузкою, за яку слід було потягнути. Офіцер потягнув мотузок, і пролунав вибух. Офіцера кинуло на шафу, потім він впав на підлогу. У нього почали палати форма, руки та голова. Беркутівець спромігся виповзти в коридор. Там його підхопили під руки підлеглі й витягли на подвір’я. Пізніше вибухотехніки зазначать, що чоловікові пощастило. Якби він потрапив не в епіцентр вибуху, а був би за метр від нього, вибухова хвиля не залишила б шансів вижити.
 
Від вибухової хвилі розвалилася стіна та впала на двох міліціонерів, які йшли коридором. Решта беркутівців, не намагаючись допомогти товаришам, які опинилися під уламками стіни, кинулися на вулицю і побігли ховатися у гаражі від активістів, які, переконували правоохоронці, одразу після вибуху почали переслідувати міліціонерів.
 
Як слідство заводили в глухий кут
 
Під час розслідування справи про вибух на базі “Беркута” було опитано понад 200 свідків, провели необхідні експертизи та 14 обшуків. Та ці слідчі дії не дали відповіді на головне питання: що саме і чому вибухнуло на базі? Чому до сьогодні немає відповідей на ці питання, спробував пояснити прокурор Львівської області Микола Гошовський.
 
21 лютого, повідомив прокурор, почали кримінальне провадження за за ст. 194, ч. 2 ККУ - “умисне знищення або пошкод­ження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах або спричинило загибель людей”. Розслідувати справу, яка стосувалася міліціонерів, доручили чомусь не прокуратурі, яка зазвичай розслідує всі “ментівські” справи, а... Франківському райвідділу міліції Львова. Пізніше справу передали слідчим обласного управління міліції. Лише 2 червня, коли один зі свідків вказав, що до вибуху можуть бути причетні командири “Беркута”, її подальше розслідування доручили слідчим прокуратури області.
 
І лише через півтори доби після вибуху, розкритикував дії слідчих міліції прокурор, провели первинний огляд місця події. Весь цей час місце вибуху не охоронялося, там побували сотні людей. Головну експертизу, пожежо-технічну, слідчі міліції доручили проводити фахівцям Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВСУ у Львівській області. Висновки цієї міліцейської експертизи були готові лише у серпні. Коли вони надійш­ли слідчим прокуратури, ті лише зітхнули...
 
Міліцейські експерти, розповів Володимир Домбровський, встановили, що пожежа в зброярні “Беркута” почалася внаслідок вибуху газо-повітряної суміші. На цьому експерти наполягали категорично. Якби на базі підірвали гранату, динаміт, інші вибухові пристрої, зазначили фахівці, від вибуху залишилася б ямка, а на місці події знайшли б осколки від вибухового пристрою. Проте міліцейські експерти не спромоглися визначити, що за газова суміш вибухнула на базі, яка, до речі, не була підключена до газових мереж.
 
Незадоволені такою експертизою, слідчі прокуратури призначили експертизу, яку заради об’єктивності доручили провести фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Експерти наполягали, щоб для проведення експертизи їм передали всі матеріали розслідування. Сьогодні, підсумував прокурор області Микола Гошовський, розслідування справи гальмує суто технічне питання – завершення експертизи. Щойно висновки експертів надійдуть слідчим, розслідування справи буде завершено. “Ніхто нікого не збирається покривати, - переконував Микола Гошовський. - Загинули люди, і за це неодмінно хтось відповість”.
 
Питання не до експертів
 
Спілкуючись з працівниками прокуратури, журналісти “ВЗ” не почули відповідей на питання, відповіді на які мають шукати не експерти. За версією слідства, скажімо, 20 лютого, за кілька годин до вибуху, бійці “Беркута” зібралися біля чергової частини, щоб разом вийти на львівський Майдан і скласти присягу на вірність народові. Свідчення своїх колишніх колег під час розмови з кореспондентом “ВЗ” категорично спростував колишній беркутівець, а нині боєць батальйону спец­призначення міліції старшина Роман Дракус. Саме ця людина, намагаючись запобігти провокації, 20 лютого, ще у першій половині дня, разом зі своїм товаришем повідомила про підготовку підпалу бази голові Львівської облради, який пропустив це повідомлення повз вуха.
 
“Я був 20 лютого на базі, - розповів Роман. - І не чув, щоб хтось обговорював можливість переходу на бік народу. Навпаки, один із заступників командира зазначив, що краще битися до останнього, ніж здатися. Того вечора беркутівці зібралися біля чергової частини, щоб, за вказівкою командирів, отримати зброю та заховати її кудись подалі”.
 
Свідчення Романа Дракуса підтверджує те, що 20 лютого, через кілька годин після вибуху, на дорозі до Стрия активісти Самооборони зупинили автомобіль, в якому їхали бійці “Беркута”. Під час огляду машини знайшли зброю. Прокурор Львівщини Микола Гошовський, коментуючи цю подію, зауважив, що за цим фактом проводилося розслідування. У працівника “Беркута”, підтвердив прокурор, справді знайшли набої, світло-шумові гранати. Міліціонер пояснив, що після вибуху на базі забрав зброю зі собою на збереження. Згідно зі своїми службовими повноваженнями він мав на це право.
 
Прокурор підтвердив, що інвентаризація зброї, яку провели після вибуху, зафіксувала зникнення зі збоярні спецзагону понад 200 пістолетів і 37 автоматів Калашникова. Ця зброя до сьогодні не знайдена. Її викрадення дає підстави припускати, що вибух і пожежу на базі вчинили саме для того, щоб приховати крадіжку значної партії зброї. Проте справу, порушену за фактом зникнення зброї з бази “Беркута”, не поєднали зі справою про підпал цієї бази. “Збройну” справу надалі розслідують слідчі Франківського райвідділу міліції...
 
Газета : «Високий замок» 2-8 жовтня 2014р.
 
Автор: Омар Узарашвілі
 
 

кількість переглядів: 4475