Прокурор Яніс Сімонов: Я звик боронити Україну, захищаючи Закон. Тепер бороню зі зброєю в руках

Ім’я прокурора Яніса Сімонова з Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах відоме з гучних справ: переслідування корупції, підозри топпосадовцям і депутатам, резонансні вбивства. «Справи Майдану», «діамантові прокурори», Кагарлик – лише деякі з них.

На момент повномасштабного вторгнення у Яніса Сімонова був ювілей: 20 років роботи в прокуратурі. Каже, звик за ці роки боронити державу, захищаючи Закон. І ніколи не думав, що доведеться боронити Україну зі зброєю в руках.

Ми поспілкувалися з Янісом Сімоновим у шпиталі, де він лікувався після поранення, після чого знову повернувся на фронт.

Про рішення йти воювати та перше бойове хрещення

Ще до закінчення Академії Яніс Сімонов почав працювати слідчим у прокуратурі Оболонського району. Своє професійне життя він присвятив прокуратурі, і до 24 лютого 2022 року не мав жодного військового досвіду.

У ймовірність повномасштабного вторгнення не вірив, адже вважав, що росія не стане безглуздо вести відкриту війну.

«Мене розбудили десь о 5-й чи 6-й годині ранку. Спілкувалися з начальником управління, керівниками нашого Департаменту. Почався обстріл Києва, було чути гул літаків. Зранку всі зібрались на роботі. Дивились матеріали, секретні знищували прямо на подвір’ї Офісу Генпрокурора, інші ховали, щоб евакуювати.

Я подзвонив колезі Олександру Проскурнікову. Ми разом вели справу «діамантових прокурорів», а потім разом воювали в Бахмуті. Він звитяжна людина, наразі є командиром роти. Я дуже його поважаю. Тоді він сказав, що в Голосіївському районі формують 204-й батальйон ТрО, приєднуйся, боронитимемо Київ. Так почалась історія нашої 6-ої роти», - розповідає Яніс Сімонов.

Прокурор повідомив сім’ю і колег про рішення вступити в армію та вже невдовзі ніс службу в Голосіївському районі столиці. На той час видавали тільки автомат і два магазини. Не було ані бронежилетів, ані касок. Спали у наметах, мерзли від холоду.

«Далі за вказівкою командира роти ми, добровольці, на власних автомобілях поїхали боронити міст між Горенкою та Бучею. 7-8 березня вже були на в’їзді до Пущі Водиці, перехрестя на Мінському шосе. Там разом із Нацгвардією захищали пост, вже велись бойові дії. Тоді підірвали снарядом заправку. Це було моє перше бойове хрещення – зброєю, кулями, бомбами і всім іншим», – розповідає він.

Але одним з найскладніших завдань стала необхідність навчитись вбивати.

«Необхідно було себе впевнити у тому, що якщо особа у ворожій формі з’явиться перед тобою – треба вбити. Внутрішньо для мене це було дуже важко. Я звик опонувати в суді, впливати на обвинуваченого та сторону захисту своїми доказами, позицією, впевненістю. А тут треба розуміти: щоб зберегти своє життя, необхідно вбивати», – ділиться Яніс Сімонов.

Він взяв позивний «Грек», але найчастіше побратими звуть по імені, адже воно незвичне. І всі в підрозділі знають, що Яніс «Грек» Сімонов – прокурор. Ставляться з повагою.

Після першого бойового хрещення 6-та рота продовжила службу на позиціях біля Пущі Водиці, допомагаючи бійцям ССО. Потім за наказом командувача Сухопутних сил підрозділ перевели до оперативного резерву. Разом зі славетною 72-ою бригадою «Чорних Запорожців» рота Сімонова обороняла позиції в Києві та області.

Далі декілька місяців навчань військовій справі з інструкторами британського спецназу «SAS», і Сімонова з побратимами переводять до новосформованої 241-ої бригади Територіальної оборони ЗСУ.

Офіс Генерального прокурора